стопінг
СТОПІНГ, а, ч. Камера в гірських породах, в якій обвалюють з уступів руду. [Валя:] Добувати руду у старій шахті небезпечно. Вона аварійна. [Данило:] Вироблений стопінг. Пустота - більш як тридцять тисяч кубометрів (Мокр., П'єси, 1959, 226); Дільниця мала ще й «резервні» - чотирнадцятий і вісімнадцятий стопінги (Ле, С. Голубар, 1950, 49).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | стопінг | стопінги |
Родовий | стопінга | стопінгів |
Давальний | стопінгові, стопінгу | стопінгам |
Знахідний | стопінг | стопінги |
Орудний | стопінгом | стопінгами |
Місцевий | на/у стопінгу | на/у стопінгах |
Кличний | стопінгу | стопінги |