скричати
СКРИЧАТИ, чу, чиш, док., розм. Те саме, що закричати 1-3. Вона мене як схопить за шию обіруч!.. Руки холодні, як гадюки. Хочу скричати,- дух мені захопило (Вовчок, І, 1955, 109); «Михасю!» скричала жінка... (Сос., II, 1958, 440); Сіла собі [баба] на дорозі та й їсть, що аж за вухами тріщить. Надійшли люди та скричали на бабу (Україна.., І, 1960, 122).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | скричу | скричимо |
2 особа | скричиш | скричите |
3 особа | скричить | скричать |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | скричав | скричали |
Жіночий рід | скричала | |
Середній рід | скричало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | скричімо | |
2 особа | скричи | скричіть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | скричавши |