розумування
РОЗУМУВАННЯ, я, с., розм. Дія за знач. розумувати. Там, де Нечуй-Левицький переходить більш конкретно до розумувань політичного і літературно-теоретичного характеру, він часом не далеко відходить від «правдянської» естетики (Укр. літ. критика.., 1959, 153); Комуністичному суспільству не потрібні «знання ради знань», марне розумування, хід думок вхолосту (Ком. Укр., 6,1961, 57); // Результат роздумів, погляди, переконання. - Не розумію і не збираюсь розуміти цих псевдопсихологічних антинаукових розумувань (Собко, Срібний корабель, 1961, 164); Всупереч своїм дотепно-болючим розумуванням, Плужник все ж був до кінця відданий поезії і прекрасно знав її силу (Не ілюстрація.., 1967, 296).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | розумування | розумування |
Родовий | розумування | розумувань |
Давальний | розумуванню | розумуванням |
Знахідний | розумування | розумування |
Орудний | розумуванням | розумуваннями |
Місцевий | на/у розумуванні | на/у розумуваннях |
Кличний | розумування | розумування |