пряник
ПРЯНИК, а, ч. Солодке печиво у вигляді товстого коржика, приготовлено на меду, патоці або цукровому сиропі з доданням прянощів. [Явдоха:] Це той самий Грицько, що колись нас малих такими смашними [смачними] пряниками годував (Мирний, V, 1955, 149); - Мама мені бубликів привезла і дала солодкий пряник, смачний-смачний пряник (Шиян, Гроза.., 1956, 253).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | пряник | пряники |
Родовий | пряника | пряників |
Давальний | пряникові, прянику | пряникам |
Знахідний | пряник | пряники |
Орудний | пряником | пряниками |
Місцевий | на/у прянику | на/у пряниках |
Кличний | прянику | пряники |