прядив'яний
ПРЯДИВ'ЯНИЙ, а, е. Прикм. до прядиво 1. Свирид ще молодий чоловік, довгобразий, білявий, білі його уси гостро опадали наниз, мов прядив'яні пасма (Мирний, І, 1954, 194); Вона підійшла до нього збоку і намиленим прядив'яним віхтем стала натирати спину (Тют., Вир, 1964, 476); // Вигот. з прядива. - Ой канате, канате, рідний наш брате! Ніде ми тебе не кинемо, скрізь понесемо з собою! Прядив'яний, жалив'яний [кропив'яний], ти нам дорожчий, аніж був би кутий із щирого золота (Гончар, III, 1959, 102); На вулиці лунко ляснув прядив'яний батіг пастуха, замукала різномаста череда (Стельмах, І, 1962, 514).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | прядив'яний | прядив'яна | прядив'яне | прядив'яні |
Родовий | прядив'яного | прядив'яної | прядив'яного | прядив'яних |
Давальний | прядив'яному | прядив'яній | прядив'яному | прядив'яним |
Знахідний | прядив'яний, прядив'яного | прядив'яну | прядив'яне | прядив'яні, прядив'яних |
Орудний | прядив'яним | прядив'яною | прядив'яним | прядив'яними |
Місцевий | на/у прядив'яному, прядив'янім | на/у прядив'яній | на/у прядив'яному, прядив'янім | на/у прядив'яних |