прочуватися
ПРОЧУВАТИСЯ, аюся, аєшся, недок., ПРОЧУТИСЯ, уюся, уєшся, док . 1. розм . Те саме, що чутися 1. Безнадійний, покірний сум, примирення з усім на світі прочувалися в його рівному голосі (Тулуб, В степу.., 1964, 106); Коли ж прочувся Остапів голос, й усі козацькії голови піднеслися, усі козаки насторожилися (Вовчок, І, 1955, 333).
2. заст . Прокидатися. Уночі прочувається Оксана, усі добре сплять... (Кв.-Осн., II, 1956, 452); // Опам'ятовуватися, притомніти. [Яким:] Золотницький шаблею мене по голові вдарив... Я впав і більше не па м'ятав нічого .. Прочувся я вже вночі з холоду... (Гр., II, 1963, 542).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | прочуваюся | прочуваємося |
2 особа | прочуваєшся | прочуваєтеся |
3 особа | прочувається | прочуваються |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | прочуватимуся | прочуватимемося |
2 особа | прочуватимешся | прочуватиметеся |
3 особа | прочуватиметься | прочуватимуться |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | прочувався | прочувалися |
Жіночий рід | прочувалася | |
Середній рід | прочувалося | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | прочуваймося | |
2 особа | прочувайся | прочувайтеся |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | прочуваючись | |
Минулий час | прочувавшись |