прозаїзм
ПРОЗАЇЗМ, у, ч. 1. Слово чи словосполучення ділової, наукової, повсякденної тощо мови, вставлені у поетичний твір. Критики пізніших часів не схвалювали вторгнення прозаїзмів у поетичну мову, докоряли І . Франку за «голу публіцистику » (Від давнини.., І, 1960, 445).
2. перен. Життєва одноманітність, буденність, щось сухе, звичайне, позбавлене поетичності. Побутові сценки під його [О. Венеціанова] пензлем, втрачали свій прозаізм, в нис народжувалася поезія, а сам жанр непомітно переростав у монументалізм (Літ. Укр., 8.Х 1965, 4).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | прозаїзм | прозаїзми |
Родовий | прозаїзму | прозаїзмів |
Давальний | прозаїзмові, прозаїзму | прозаїзмам |
Знахідний | прозаїзм | прозаїзми |
Орудний | прозаїзмом | прозаїзмами |
Місцевий | на/у прозаїзмі | на/у прозаїзмах |
Кличний | прозаїзме | прозаїзми |