примогти
ПРИМОГТИ, ожу, ожеш, док., діал. Змогти. Вже більш мати нічого не примогла сказати, голосу в неї не хватило, неначе важка рука душила її (Вовчок, І, 1955, 292); Вона була ладна бігти слідком, примогла б - летіла за молодим гусарином (Н.-Лев., III, 1956, 134); Всі за ним.. взялись Меча преславного уважно розглядати. Та мало з них котрий приміг його підняти, А розмахнутися могли ним тільки два (Міцк., П. Тадеуш, перекл. Рильського, 1949, 349).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | приможу | приможемо |
2 особа | приможеш | приможете |
3 особа | приможе | приможуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | примог | примогли |
Жіночий рід | примогла | |
Середній рід | примогло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | приможімо | |
2 особа | приможи | приможіть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | примогши |