почорнілий
ПОЧОРНІЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до почорніти. Небілена спочатку, почорніла від негоди,.. стояла вона [тюрма] над горою (Мирний, І, 1954, 319); Превисокі липи зовсім заступають і заслоняють стародавню дерев'яну почорнілу церковцю (Н.-Лев., II, 1956, 401); Почорнілі на дощах скирти соломи ще вранці були в руках противника (Гончар, III, 1959, 214); Почорніла вся від горя, Вдова побігла аж до моря (Нагн., Вибр., 1957, 139); Він [Харків] плаче з радості, весь почорнілий з муки (Сос., II, 1958, 475).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | почорнілий | почорніла | почорніле | почорнілі |
Родовий | почорнілого | почорнілої | почорнілого | почорнілих |
Давальний | почорнілому | почорнілій | почорнілому | почорнілим |
Знахідний | почорнілий, почорнілого | почорнілу | почорніле | почорнілі, почорнілих |
Орудний | почорнілим | почорнілою | почорнілим | почорнілими |
Місцевий | на/у почорнілому, почорнілім | на/у почорнілій | на/у почорнілому, почорнілім | на/у почорнілих |