почахнути
ПОЧАХНУТИ, не, нуть; мин. ч. почах, ла, ло; док. 1. Захиріти, зів'янути (про багатьох або багато чого-небудь). Поки рожі-мрії пахнуть, ти кохай, бо як від жури почахнуть, всьому край (У. Кравч., Вибр., 1958, 173).
2. Чахнути якийсь час. Він збув корову, платив лікареві, викупляв ліки, ходила вона і по знахарях, та почахла з півроку і померла (Чорн., Визволення, 1949, 56).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | почахну | почахнемо |
2 особа | почахнеш | почахнете |
3 особа | почахне | почахнуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | почах | почахли |
Жіночий рід | почахла | |
Середній рід | почахло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | почахнімо | |
2 особа | почахни | почахніть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | почахши |