поцвяхований
ПОЦВЯХОВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до поцвяхувати. * Образно. Навкруги була глибока темрява, поцвяхована згори волохатими зірками (Гуц., Скупана.., 1965, 73); // поцвяховано, безос. присудк. сл. Старі, але міцні двері з вилежаного дуба взято на залізні болти, поцвяховано великими вухналями з гранчастою голівкою (Кучер, Прощай.., 1957, 130).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | поцвяхований | поцвяхована | поцвяховане | поцвяховані |
Родовий | поцвяхованого | поцвяхованої | поцвяхованого | поцвяхованих |
Давальний | поцвяхованому | поцвяхованій | поцвяхованому | поцвяхованим |
Знахідний | поцвяхований, поцвяхованого | поцвяховану | поцвяховане | поцвяховані, поцвяхованих |
Орудний | поцвяхованим | поцвяхованою | поцвяхованим | поцвяхованими |
Місцевий | на/у поцвяхованому, поцвяхованім | на/у поцвяхованій | на/у поцвяхованому, поцвяхованім | на/у поцвяхованих |