посхиляний
ПОСХИЛЯНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до посхиляти. Дванадцять бабів стало серед церкви півкругом коло священика, котрий читав євангелію [євангеліє], розгорнувши її і поклавши на посхиляні людські голови (Н.-Лев., VI, 1966, 368).
2. у знач. прикм. Який похилився (перев. про рослини). Прив'яле, аж посхиляне бадилля од пекучого сонця піднімалось, неначе спросоння, під свіжою росою (Н.-Лев., І, 1956, 68); Стежкою, серед посхиляних соняшників та кукурудзи, подибав [Іван] нагору, до хати (Гуц., Скупана.., 1965, 225).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | посхиляний | посхиляна | посхиляне | посхиляні |
Родовий | посхиляного | посхиляної | посхиляного | посхиляних |
Давальний | посхиляному | посхиляній | посхиляному | посхиляним |
Знахідний | посхиляний, посхиляного | посхиляну | посхиляне | посхиляні, посхиляних |
Орудний | посхиляним | посхиляною | посхиляним | посхиляними |
Місцевий | на/у посхиляному, посхилянім | на/у посхиляній | на/у посхиляному, посхилянім | на/у посхиляних |