попускатися
ПОПУСКАТИСЯ, аюся, аєшся, недок., ПОПУСТИТИСЯ, ущуся, устишся, док. 1. кого, чого, розм. Добровільно відмовлятися від чогось, відступатися від кого-, чого-небудь. Стара почала дорожитися, але Ганка не попускалася її, і вкінці стара згодилась ще того самого дня перебратися до неї (Фр., І, 1955, 98); Так легко не попуститься Іван такої доброї.. нагоди (Март., Вибр., 1954, 223); - Я не попущуся, мушу вивідатись [вивідати], хто вона, бо від першого разу коли-м її побачив, почув я, що без неї жити не можу (Фр., V, 1951, 341); // Покидати, залишати кого-, що-небудь. Впала [Мирослава] на ноги, не попускаючись своєї зброї (Фр., VI, 1951, 18).
2. без додатка. Переміщатися нижче; опускатися. Попустилися бартки молодечі, щез гнів з очей. Барилочка з горілкою має чарівну силу - проганяти, гнів і з серця, і з очей (Хотк., Довбуш, 1965, 270).
3. без додатка, перен., розм. Допускати, доводити себе до чого-небудь. - Як свиня вкусить або жінка попоб'є, то на страшний суд не встанеш. Щоб ти не попускався! (Барв., Опов.., 1902, 322).
4. мет. Піддаватися відпускові (у 3 знач.), відпускатися (про сталь або вироби з неї).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | попускаюся | попускаємося |
2 особа | попускаєшся | попускаєтеся |
3 особа | попускається | попускаються |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | попускатимуся | попускатимемося |
2 особа | попускатимешся | попускатиметеся |
3 особа | попускатиметься | попускатимуться |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | попускався | попускалися |
Жіночий рід | попускалася | |
Середній рід | попускалося | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | попускаймося | |
2 особа | попускайся | попускайтеся |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | попускаючись | |
Минулий час | попускавшись |