покошений
ПОКОШЕНИЙ1, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до покосити1 2, 3. Коли покошене сіно лежить у скиртах і припиняється робота на широких гірських луках, тоді алтайці святкують (Гжицький, Чорне озеро, 1961, 288); Кубинські повстанці, висадившись із «Гранми», потрапили в засідку.. і були покошені кулеметним вогнем (Павл., Пальм. віть, 1962, 97); // покошено, безос. присудк. сл. На всіх долинках покошено сіно (Фр., IV, 1950, 387); Проса покошено. Спустіло тихе поле (Рильський, І, 1956, 34).
ПОКОШЕНИЙ2, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до покосити2. Вона вперше побачила пил на лампочці і трохи покошений килимок над ліжком (Трип., Дорога.., 1944, 52).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | покошений | покошена | покошене | покошені |
Родовий | покошеного | покошеної | покошеного | покошених |
Давальний | покошеному | покошеній | покошеному | покошеним |
Знахідний | покошений, покошеного | покошену | покошене | покошені, покошених |
Орудний | покошеним | покошеною | покошеним | покошеними |
Місцевий | на/у покошеному, покошенім | на/у покошеній | на/у покошеному, покошенім | на/у покошених |