подушити
ПОДУШИТИ1, душу, душиш, док., перех. 1. Душачи, умертвити, задушити всіх або багатьох. А послі Ремових він воїв По одному всіх подушив (Котл., І, 1952, 225); [Відьма:] Наплодила, наводила [дітей], Та нема де діти: Чи то потопити? Чи то подушити? (Шевч., II, 1963, 308).
2. Фізично знищити всіх або багатьох. Турн сили вдвоє прикладає І тарани сам направляє, І браму рушити велить. Упала!.. Стуком оглушила, Троян багацько подушила (Котл., І, 1952, 235); * Образно. - Потім після цих двох [дітей] було четверо, бігунчики вже, та прокинулась хвороба та... За один тиждень усіх... подушила (Тесл., З книги життя, 1949, 73); // Роздушити все або багато чого-небудь. Щосекунди ревуть і плачуть сирени, бо без цього можна б подушити або потопити човни (Коцюб., III, 1956, 348); З несподіванки я навіть подушив кілька яєчок (Сміл., Сашко, 1954, 5).
3. Душити якийсь час. Кесар трохи посидів на березі, подушив комарів та й посунув до куреня (Збан., Курил. о-ви, 1963, 75); Марія подушила щоки рукою: щоки трохи почервоніли (Н.-Лев., II, 1956, 106).
ПОДУШИТИ2, душу, душиш, док., перех. Обприскати духами, надушити злегка кого-, що-небудь.
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | подушу | подушимо |
2 особа | подушиш | подушите |
3 особа | подушить | подушать |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | подушив | подушили |
Жіночий рід | подушила | |
Середній рід | подушило | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | подушімо | |
2 особа | подуши | подушіть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | подушивши |