опорний
ОПОРНИЙ, а, е. 1. Прикм. до опора 1, 2. Обидві руки виконують сенсорну і моторну функції і відіграють то опорну, то пізнавальну роль (Рад. психол. наука.., 1958, 19); // Який є опорою (у 1, 2 знач.); на який опирається хто-, що-небудь. Кортіло обчухрати застаріле гілля, закидати аричок камінням та землею, вирвати в кручах опорний камінець, щоб зірвалося все велетенське бескеття (Ле, Міжгір'я, 1953, 71); Передача електроенергії на великі відстані поки що неможлива без надійних засобів кріплення проводів на опорних щоглах (Роб. газ., 30.Х 1965, 1).
2. Який є вихідною базою для якої-небудь діяльності. Первинні партійні організації.. є основою партії, опорними пунктами агітаційно-пропагандистської та організаторської роботи в масах (Ком. Укр., 10, 1965, 22).
Опорна база - постійне місце розташування чого-небудь, пункт зберігання матеріалів, устаткування, продуктів і т. ін.; Опорне господарство - зразкове господарство, що є прикладом організації праці й одержання високих прибутків у конкретних умовах.
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | опорний | опорна | опорне | опорні |
Родовий | опорного | опорної | опорного | опорних |
Давальний | опорному | опорній | опорному | опорним |
Знахідний | опорний, опорного | опорну | опорне | опорні, опорних |
Орудний | опорним | опорною | опорним | опорними |
Місцевий | на/у опорному, опорнім | на/у опорній | на/у опорному, опорнім | на/у опорних |