невіяний
НЕВІЯНИЙ, а, е. Не очищений віянням від полови, сміття (про зерно). Лейзор держав їх у таких казармах, харчував такими харчами, що безщасні литвини, звикши їсти невіяний та несіяний хліб, кидали заводи і тікали (Н.-Лев., II, 1956, 95); В людини велике завжди колишеться з дрібним, і думки її схожі на свіжий невіяний обмолот, де разом лежать зерно й полова (Стельмах, II, 1962, 121); // у знач. ім. невіяне, ного, с. Те, що не очистили віянням від полови, сміття. Змолов батько невіяне - спекла мати несіяне (Укр.. присл.., 1955, 242).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | невіяний | невіяна | невіяне | невіяні |
Родовий | невіяного | невіяної | невіяного | невіяних |
Давальний | невіяному | невіяній | невіяному | невіяним |
Знахідний | невіяний, невіяного | невіяну | невіяне | невіяні, невіяних |
Орудний | невіяним | невіяною | невіяним | невіяними |
Місцевий | на/у невіяному, невіянім | на/у невіяній | на/у невіяному, невіянім | на/у невіяних |