місіонер
МІСІОНЕР, а, ч. Проповідник, якого посилає церква для релігійної пропаганди серед іновірних і навернення їх до своєї віри. Ще за сто років до хрещення Русі слов'янські місіонери Кирило і Мефодій склали слов'янську азбуку і переклали грецькі церковні книги на слов'янську [болгарську] мову (Іст. СРСР, І, 1956, 42); Місіонер хотів зробити Абу-Разема релігійною людиною (Ле, Опов. та нариси, 1950, 74); * У порівн. Се був мій знайомий друкар,.. ревний, як місіонер (Л. Укр., IV, 1954, 272).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | місіонер | місіонери |
Родовий | місіонера | місіонерів |
Давальний | місіонерові, місіонеру | місіонерам |
Знахідний | місіонера | місіонерів |
Орудний | місіонером | місіонерами |
Місцевий | на/у місіонері, місіонерові | на/у місіонерах |
Кличний | місіонере | місіонери |