мимоходом
МИМОХОДОМ, присл., рідко. Те саме, що мимохідь 1. Пішла я собі; підійшла мимоходом ік колодязю до корита (Барв., Опов.., 1902, 91); - Кому можна позаздрити, так це Єгипті, - підводиться із-за столу Брага. - Полагодить якомусь колгоспові ставок мимоходом, і центнер пшениці на кін (Гончар, Тронка, 1963, 275).
мимохід
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | мимохід | мимоходи |
Родовий | мимоходу | мимоходів |
Давальний | мимоходові, мимоходу | мимоходам |
Знахідний | мимохід | мимоходи |
Орудний | мимоходом | мимоходами |
Місцевий | на/у мимоході | на/у мимоходах |
Кличний | мимоходе | мимоходи |