зужиткований
ЗУЖИТКОВАНИЙ, а, е, розм. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до зужиткувати. Дні, марно зужитковані.
2. у знач. прикм. Те саме, що зужитий 2. Зужитковані словесні формули.
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | зужиткований | зужиткована | зужитковане | зужитковані |
Родовий | зужиткованого | зужиткованої | зужиткованого | зужиткованих |
Давальний | зужиткованому | зужиткованій | зужиткованому | зужиткованим |
Знахідний | зужиткований, зужиткованого | зужитковану | зужитковане | зужитковані, зужиткованих |
Орудний | зужиткованим | зужиткованою | зужиткованим | зужиткованими |
Місцевий | на/у зужиткованому, зужиткованім | на/у зужиткованій | на/у зужиткованому, зужиткованім | на/у зужиткованих |