зневірений
ЗНЕВІРЕНИЙ, а, е. Який зневірився, розчарувався в кому-, чому-небудь. Ватя, зневірена в Леонідові Семеновичу, ледве вдержувала сльози (Н.-Лев., IV, 1956, 139); Інколи ходив [Мирон] роботи напитувати. Та повертався завжди стомлений і зневірений; ніде не траплялось (Головко, І, 1957, 136).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | зневірений | зневірена | зневірене | зневірені |
Родовий | зневіреного | зневіреної | зневіреного | зневірених |
Давальний | зневіреному | зневіреній | зневіреному | зневіреним |
Знахідний | зневірений, зневіреного | зневірену | зневірене | зневірені, зневірених |
Орудний | зневіреним | зневіреною | зневіреним | зневіреними |
Місцевий | на/у зневіреному, зневіренім | на/у зневіреній | на/у зневіреному, зневіренім | на/у зневірених |