зляканий
ЗЛЯКАНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до злякати. Червона, як жар, злякана й засоромлена, пішла Василина в пекарню (Н.-Лев., II, 1956, 50); Притихлий і зляканий, згорнувши міхи, на стільчику сидів сліпий Вихтір (Тют., Вир, 1964, 385).
2. у знач. прикм. Охоплений ляком, страхом; переляканий. А люди біднії в селі, Неначе злякані ягнята, Позамикалися у хатах (Шевч., II, 1953, 150); Злякана коняка, згубивши хазяїна, несамовито скаче полем (Мирний, І, 1954, 359); // Який виражає ляк, страх. Багато очей сумних і зляканих нетерпляче дивились на нього (Головко, II, 1957, 349); Жінка побачила Мірошниченка, підвелася, і зляканий осміх промайнув по її скорботно гарному обличчю (Стельмах, II, 1962, 211); Зляканий голос.
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | зляканий | злякана | злякане | злякані |
Родовий | зляканого | зляканої | зляканого | зляканих |
Давальний | зляканому | зляканій | зляканому | зляканим |
Знахідний | зляканий, зляканого | злякану | злякане | злякані, зляканих |
Орудний | зляканим | зляканою | зляканим | зляканими |
Місцевий | на/у зляканому, зляканім | на/у зляканій | на/у зляканому, зляканім | на/у зляканих |