зашуміти
ЗАШУМІТИ, млю, миш; мн. зашумлять; док. 1. Почати шуміти, утворювати шум. Вже близько хмара... дощик накрапає... І зразу зашумів - Долину звеселив... (Гл., Вибр., 1951, 64); Зашуміла навколо ліщина, залепетали осики і якось легше стало на серці (Л. Укр., III, 1952, 737); Розтопились сніги, зашуміли ріки в ущелинах, сохли шляхи (Скл., Святослав, 1959, 509); Коли Мирон сказав про своє «рішення» [йти у найми] дома, Марина зашуміла: горшки, миски і ложки разом заговорили в її руках (Григ., Вибр., 1959, 232).
Зашуміло (зашумить) в голові у кого, кому, безос.- про появу хворобливого відчуття внаслідок сп'яніння, перевтоми і т. ін. На розпрощання поставили могоричу; той злотий, той два - і зашуміло в голові (Свидн., Люборацькі, 1955, 129); Від напруження у Тамари зашуміло в голові, замиготіло в очах, і вона впала на руки жінок (Хижняк, Тамара, 1959, 199); Зашуміло (зашумить) у вухах у кого, кому, також безос. - про появу слухового подразнення, що створює враження шуму, гулу (внаслідок хворобливого стану). Голова моя заморочилась; зелений ліс закрутився в очах; щось загуло, зашуміло в вухах, і сам я не пам'ятав, що діялося зо мною (Н.-Лев., І, 1956, 68).
2. Заговорити голосно, збуджено, зчинити шум, крик (звичайно про групу людей). Тут всі зашуміли, мов хвилі морські: - Ходімо, здобудемо волі, Або наші голови вільні, буйні Складемо на нашому полі! (Л. Укр., І, 1951, 354); Зашуміли всі [селяни] в хаті. Підводили голови й біля припічка, хмурні, з глибокими зморшками (Головко, II, 1957, 73); // безос. Обушний повернувся до столу, і зараз же в сільраді загуло, зашуміло, мов у бджоляному вуликові (Кир., Вибр., 1960, 336); // Стати неспокійним, проявити сильне збудження. Зашуміло село..: сміливий і несміливий збиралися в купи, гомоніли, радились (Мирний, І, 1949, 302); Про Кам'яний Брід заговорили в інших колгоспах, зашумів весь район (Земляк, Гнівний Стратіон, 1960, 158).
3. розм. Кинутися або побігти кудись, звідки-небудь, утворюючи шум. Став було виправдуватись [Макар], потім відразу замовк і зашумів на піч (Вас., І, 1959, 166); Дід Григорій глянув на всіх нас і сам усе зрозумів., - А-х-х, ви ж... Ну!.. Піймаю ж я вас...- Та де там було піймати, як вони [хлопці] аж зашуміли з сарая (Мик., Кадильниця, 1959, 45).
@ Зашуміла кров - про приплив енергії, пристрасті. У вбранні зеленім ти пройшла повз мене, глянула - шалено зашуміла кров... (Сос., II, 1958, 159).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | зашумлю | зашумимо |
2 особа | зашумиш | зашумите |
3 особа | зашумить | зашумлять |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | зашумів | зашуміли |
Жіночий рід | зашуміла | |
Середній рід | зашуміло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | зашумімо | |
2 особа | зашуми | зашуміть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | зашумівши |