зашкарублий
ЗАШКАРУБЛИЙ, а, е. 1. Дієпр. акт. мин. ч. до зашкарубнути. У Микити цупкі, зашкарублі руки од роботи, як у дорослого (Вас., І, 1959, 267); Він викладав на стіл якісь уривки паперів, просякнуті наскрізь і зашкарублі від солі (Кучер, Голод, 1961, 372).
2. у знач. прикм. Який не піддається впливові нового, прогресивного. Ішлося про перемогу науки й техніки над старим зашкарублим побутом (Кулик, Записки консула, 1958, 62).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | зашкарублий | зашкарубла | зашкарубле | зашкарублі |
Родовий | зашкарублого | зашкарублої | зашкарублого | зашкарублих |
Давальний | зашкарублому | зашкарублій | зашкарублому | зашкарублим |
Знахідний | зашкарублий, зашкарублого | зашкарублу | зашкарубле | зашкарублі, зашкарублих |
Орудний | зашкарублим | зашкарублою | зашкарублим | зашкарублими |
Місцевий | на/у зашкарублому, зашкарублім | на/у зашкарублій | на/у зашкарублому, зашкарублім | на/у зашкарублих |