закатований
ЗАКАТОВАНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до закатувати. Спиніться, скиньте шапку й шанобливо схиліть голову. Там лежать мученики, закатовані мстивими фашистами (Ковінька, Чому я не сокіл.., 1961, 45); // закатовано, безос. присудк. сл. Від діда Лавріна довідався він, що.. його батька закатовано за землю (Сміл., Зустрічі, 1936, 31).
2. у знач. прикм., діал. Затятий. - Та вони так б'ються од того часу, як побрались. І він закатований та упертий, і вона така сама (Н.-Лев., І, 1956. 414).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | закатований | закатована | закатоване | закатовані |
Родовий | закатованого | закатованої | закатованого | закатованих |
Давальний | закатованому | закатованій | закатованому | закатованим |
Знахідний | закатований, закатованого | закатовану | закатоване | закатовані, закатованих |
Орудний | закатованим | закатованою | закатованим | закатованими |
Місцевий | на/у закатованому, закатованім | на/у закатованій | на/у закатованому, закатованім | на/у закатованих |