завійна
ЗАВІЙНА, ЗАВІНА, и, ж., розм., рідко. Різкий пекучий біль у грудях або животі. - 0-ох!.. Ти не знаєш, Галю, як мене завійна вхопила... Пече мене... Отут пече... мов хто жару насипав... - показує [Чіпка] на груди (Мирний, І, 1949, 342); [Степанида:] Щоб йому [Лахтіонові] і його родові сояшниці, та перелоги, та завійна, та пристріт, та болячки (Кроп., І, 1958, 136); А вип'єш півкварти - завіна пройшла, І знову весела твоя голова (Греб., І, 1957, 86).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | завійна | завійни |
Родовий | завійни | завійн |
Давальний | завійні | завійнам |
Знахідний | завійну | завійни |
Орудний | завійною | завійнами |
Місцевий | на/у завійні | на/у завійнах |
Кличний | завійно | завійни |
завійний
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | завійний | завійна | завійне | завійні |
Родовий | завійного | завійної | завійного | завійних |
Давальний | завійному | завійній | завійному | завійним |
Знахідний | завійний, завійного | завійну | завійне | завійні, завійних |
Орудний | завійним | завійною | завійним | завійними |
Місцевий | на/у завійному, завійнім | на/у завійній | на/у завійному, завійнім | на/у завійних |