договорювати
ДОГОВОРЮВАТИ, юю, юєш, недок., ДОГОВОРИТИ, ворю, вориш, док. 1. перех. і неперех. Закінчувати говорити; говорити, висловлювати що-небудь до кінця. Остатні слова Мотруна договорювала вже біжучи вулицею до панського току (Л. Укр., III, 1952, 670); Дьяконову.. інколи здається, що Оленчук не все йому договорює, що є в нього на думці щось своє (Гончар, Таврія.., 1957, 352); Всі, не дослухавши розмови, не договоривши слів, попливли до гурту (Вас., І, 1959, 317); Вона навіть не дала йому договорити (Ткач, Арена, 1960, 126).
2. перех., розм. Наймати кого-, що-небудь для виконання якої-небудь роботи або для інших потреб. Одного дня ми зранку договорили підводу в хуторського селюка ..і в святковому настрої вирушили з дому до Журбиної школи (Вас., II, 1959, 495); - Збудую [хату], уже й майстрів договорив, обсаджу тополями й вишнями (Головко, І,1957, 69).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | договорюю | договорюємо |
2 особа | договорюєш | договорюєте |
3 особа | договорює | договорюють |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | договорюватиму | договорюватимемо |
2 особа | договорюватимеш | договорюватимете |
3 особа | договорюватиме | договорюватимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | договорював | договорювали |
Жіночий рід | договорювала | |
Середній рід | договорювало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | договорюймо | |
2 особа | договорюй | договорюйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | договорюючи | |
Минулий час | договорювавши |