довголітній
ДОВГОЛІТНІЙ, я, є. Який триває багато років. Мов стародавній дуб-велетень, стояв Захар Беркут серед молодого покоління і міг тепер бачити плоди своєї довголітньої діяльності (Фр., VI, 1951, 36); Колгосп після довголітнього відставання.. вирівнювався (Вол., Місячне срібло, 1961, 287); // Який прожив багато років. Для вивчення особливостей організму при природній старості О. О. Богомолець вважав дуже важливим обслідування організму довголітніх людей (Рад. Укр,. 24.У 1961, 3).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | довголітній | довголітня | довголітнє | довголітні |
Родовий | довголітнього | довголітньої | довголітнього | довголітніх |
Давальний | довголітньому | довголітній | довголітньому | довголітнім |
Знахідний | довголітній, довголітнього | довголітню | довголітнє | довголітні, довголітніх |
Орудний | довголітнім | довголітньою | довголітнім | довголітніми |
Місцевий | на/у довголітньому, довголітнім | на/у довголітній | на/у довголітньому, довголітнім | на/у довголітніх |