доброзвичайний
ДОБРОЗВИЧАЙНИЙ, а, е, заст. Цілком пристойний, нормальний. Хоч було в неї багато поклонників, ні разу не вийшла за межі самих лише доброзвичайних взаємин (Грим., Незакінч. роман, 1962, 132).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | доброзвичайний | доброзвичайна | доброзвичайне | доброзвичайні |
Родовий | доброзвичайного | доброзвичайної | доброзвичайного | доброзвичайних |
Давальний | доброзвичайному | доброзвичайній | доброзвичайному | доброзвичайним |
Знахідний | доброзвичайний, доброзвичайного | доброзвичайну | доброзвичайне | доброзвичайні, доброзвичайних |
Орудний | доброзвичайним | доброзвичайною | доброзвичайним | доброзвичайними |
Місцевий | на/у доброзвичайному, доброзвичайнім | на/у доброзвичайній | на/у доброзвичайному, доброзвичайнім | на/у доброзвичайних |