дзижчати
ДЗИЖЧАТИ, чить, недок. Видавати одноманітні дрижачі звуки при польоті (про комах). Павуки снували павутиння, комарі дзижчали, мошка ж хмарами носилась (Мирний, IV, 1955, 14); Збори замовкли. Тільки чути було, як дзижчать у повітрі настирливі зелені мухи (Донч., І, 1956, 172); // Швидкими рухами, польотом і т. ін. створювати такі звуки. В перший раз почув, як то дзижчать над головою кулі (Вас., Незібр. тв., 1941, 210); Машина шалено мчала по степовій дорозі, дзижчала привітно та весело, як польова бджілка (Руд., Вітер.., 1958, 164); Зуммер дзижчить, дзижчить у землянці (Бажан, І, 1946, 145); * Образно. Тисяча дум, як шершні, жалили його [єпископа], зразу тисяча дум дзижчали над душею (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 402).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | дзижчу | дзижчимо |
2 особа | дзижчиш | дзижчите |
3 особа | дзижчить | дзижчать |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | дзижчатиму | дзижчатимемо |
2 особа | дзижчатимеш | дзижчатимете |
3 особа | дзижчатиме | дзижчатимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | дзижчав | дзижчали |
Жіночий рід | дзижчала | |
Середній рід | дзижчало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | дзижчімо | |
2 особа | дзижчи | дзижчіть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | дзижчачи | |
Минулий час | дзижчавши |