десятник
ДЕСЯТНИК, а, ч. 1. Старший, відповідальний у групі робітників на будівництві, у шахті і т. ін. Десятники метались поміж рудокопів і, мовчки вдивляючись, рахували людей (Досв., Вибр., 1959, 199); Бували дні, що він з Мацієвським або з якимось десятником цілий тиждень лазять у горах (Ле, Міжгір'я, 1953, 124).
2. іст. Те саме, що десяцький 1. Соцький з десятником прийшли правити подать (Коцюб., І, 1955, 92); * У порівн. [Грабчак:] На побігеньках. Наче десятник (Баш, П'єси, 1958, 118).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | десятник | десятники |
Родовий | десятника | десятників |
Давальний | десятникові, десятнику | десятникам |
Знахідний | десятника | десятників |
Орудний | десятником | десятниками |
Місцевий | на/у десятнику, десятникові | на/у десятниках |
Кличний | десятнику | десятники |