декоратор
ДЕКОРАТОР, а, ч. 1. Художник, який пише декорації. Коли ж у школі відбуваються святкові вечірки.., він і столяр, і слюсар, і головний монтер, і декоратор (Вас., II, 1959, 150); Треба б лише уяснити призначення і суть роботи режисера, художника, декоратора, гримера (Укр.. кіномист., III, 1959, 217).
2. Спеціаліст, що оздоблює вулиці, парки, приміщення тощо. Я знаю, як турбуються за радянську людину і архітектори, і декоратори, і ми, будівельні робітники (Кучер, Дорога.., 1958, 53).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | декоратор | декоратори |
Родовий | декоратора | декораторів |
Давальний | декораторові, декоратору | декораторам |
Знахідний | декоратора | декораторів |
Орудний | декоратором | декораторами |
Місцевий | на/у декораторі, декораторові | на/у декораторах |
Кличний | декораторе | декоратори |