голівонька
ГОЛІВОНЬКА, ГОЛОВОНЬКА, и, ж. Пестл. до голівка. Вона підняла од шитва голівоньку, глянула любо, всміхнулася (Вовчок, І, 1955, 162); Головонько моя бідная, В мене ненька та нерідная (Укр.. лір. пісні, 1958, 373); * Образно. Раннього майового ранку ухмиляється будякова квіточка першому промінню ясного сонця, теплому, ясному й пестячому її свіжу рожеву голівоньку (Мирний, І, 1954, 57); Цвіт королевий Схилив свою головоньку Червоно-рожеву До білого пониклого Личенька лілеї (Шевч., 1, 1951, 355).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | голівонька | голівоньки |
Родовий | голівоньки | голівоньок |
Давальний | голівоньці | голівонькам |
Знахідний | голівоньку | голівоньки |
Орудний | голівонькою | голівоньками |
Місцевий | на/у голівоньці | на/у голівоньках |
Кличний | голівонько | голівоньки |