безскоромник
БЕЗСКОРОМНИК, а, ч., заст. У віруючих - людина, що суворо додержується постів. Він був святобожний, начитаний у богослов'ї, безскоромник і любитель обряду (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 541).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | безскоромник | безскоромники |
Родовий | безскоромника | безскоромників |
Давальний | безскоромникові, безскоромнику | безскоромникам |
Знахідний | безскоромника | безскоромників |
Орудний | безскоромником | безскоромниками |
Місцевий | на/у безскоромнику, безскоромникові | на/у безскоромниках |
Кличний | безскоромнику | безскоромники |