скіфл
СКІФЛ, -а, ч., муз. 1. Негритянські оркестри на початку 20-го ст. в Новому Орлеані та Чикаго, де музиканти використовували саморобні музичні інструменти. 2. Самодіяльні естрадні гуртки в Англії сер. 50-х рр. 20-го ст., де музиканти крім саморобних музичних інструментів використовували також різні побутові предмети для видобування звуків. 3. Музика, яка виникла з поєднання блюзу, фолк-музики та кантрі-енд-вестерна; її коріння – в афроамериканській музиці 20-х рр. 20-го ст.; велику популярність вона отримала в середині 50-х рр. в Англії; мелодії в такому стилі виконувались співаком-гітаристом у супроводі комбо-ансамблю, який зазвичай складався з акустичної гітари, самодіяльного контрабасу, малого барабану та з використанням різних побутових предметів (пральної дошки, гребінця, каністри та ін.); головною та найбільш привабливою рисою цього стилю було те, що виконання подібної музики не вимагало великого таланту та вміння грати.