паріс
ПАРІС, -а, ч. 1. У давньогрецькій міфології – троянський царевич, якого нібито кинули батьки і вигодувала ведмедиця; вирізнявся силою і вродою; за допомогою Афродіти Паріс викрав дружину спартанського царя Олену, що стало приводом для троянської війни. 2. перен. Вродливий, зніжений молодик-спокусник.