берен
БЕРЕН, -а, ч.Назва орнаменту, розробленого на зламі XVII–XVIII ст.; орнаментальні композиції вирізнялися надзвичайною легкістю, органічністю пластичних зв'язків, гнучкістю в переплетенні різних мотивів з італійських гротесків, фламандського бароко і французького ренесансу; у фантастичні декорації вписувалися зображення масок Аполлона, колісниць Геліоса, алегоричних фігур, тварин, химер, квіткових гірлянд, версальських водограїв, музичних інструментів; один з декоративних засобів для стильових течій французького регентства і рококо.