їхній
ЇХНІЙ, я, є, займ. присв. Належний їм. По їхніх очах неначе було знать, що вони все знають (Н.-Лев., II, 1956, 98); Усі вони, наче живі, вставали поволі в моїй уяві - хазяїн, хазяйка і їхні діти (Коцюб., II, 1955, 244); Кімната наповнювалась публікою. Здебільшого їхні обличчя були з слідами сажі (Панч, Синів.., 1959, 5).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | їхній | їхня | їхнє | їхні |
Родовий | їхнього | їхньої | їхнього | їхніх |
Давальний | їхньому | їхній | їхньому | їхнім |
Знахідний | їхній, їхнього | їхню | їхнє | їхні, їхніх |
Орудний | їхнім | їхньою | їхнім | їхніми |
Місцевий | на/у їхньому, їхнім | на/у їхній | на/у їхньому, їхнім | на/у їхніх |