трапик
ТРАПИК, а, ч . Зменш. до трап1. Схвильовано забилось у Вакуленка серце, коли він наблизився до вузенького дерев'яного трапика, покладеного з борта корабля на причал (Ткач, Моряки, 1948, 51).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | трапик | трапики |
Родовий | трапика | трапиків |
Давальний | трапикові, трапику | трапикам |
Знахідний | трапик | трапики |
Орудний | трапиком | трапиками |
Місцевий | на/у трапику | на/у трапиках |
Кличний | трапику | трапики |