розцвічений
РОЗЦВІЧЕНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до розцвітити. Тихо скидають листя розцвічені осінню дерева (Мист., 3, 1967, 40); Платон.. дивиться на грядки, розцвічені маками (Цюпа, Грози.., 1961, 291); Багато будинків були розцвічені прапорами (Гур., Наша молодість, 1949, 222); Сонце кожному хлопцеві й дівчині Роздає золоті промінці, І вони, щирим сміхом розцвічені, Пломеніють на кожнім лиці (Бичко, Вогнище, 1959, 133); // розцвічено, безос. присудк. сл. Велике епічне полотно [роман С. Скляренка «Святослав»] щедро розцвічено барвистими пейзажами (Рад. літ-во, 5, 1961, 99).
2. у знач. прикм. Кольоровий, барвистий. Космацька писанка пройшла биту дорогу історії - від природного кольору яйця до розцвіченої гуцульської крашанки, виповненої багатим малюнком, орнаментом (Нар. тв. та етн., 2, 1967, 52); // Різнобарвний. Здмухнувши цей порох з розцвічених карт, Де жовті й зелені лежать суходоли, Раптово на чийсь несподіваний жарт Всміхнеться тихцем чоловік срібночолий (Бажан, І, 1946, 144).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | розцвічений | розцвічена | розцвічене | розцвічені |
Родовий | розцвіченого | розцвіченої | розцвіченого | розцвічених |
Давальний | розцвіченому | розцвіченій | розцвіченому | розцвіченим |
Знахідний | розцвічений, розцвіченого | розцвічену | розцвічене | розцвічені, розцвічених |
Орудний | розцвіченим | розцвіченою | розцвіченим | розцвіченими |
Місцевий | на/у розцвіченому, розцвіченім | на/у розцвіченій | на/у розцвіченому, розцвіченім | на/у розцвічених |