роззява
РОЗЗЯВА, и, ч. і ж., розм. 1. Неуважна людина. Така вже доля ласкава у всіх тих тернових очей, що й роззява побачить їх, де б вони не були (Вас., І, 1959, 184); Сьогодні чергує молодий роззява.., завжди занурений у свої незграбні слов'янські вірші (Тулуб, Людолови, І, 1957, 349).
Не будь роззявою! - пильнуй! - Не будь роззявою! - засміявся йому хтось у лице. - Дивись, розхристаний ходиш та ще хочеш, щоб не ограбували (Мик., II, 1957, 337).
2. Забудькувата людина. - Я добра роззява: забув переказати, що тобі кланялась жінка (Гр., II, 1963, 82).
3. Людина, яка, гайнуючи час, задивляється на кого-, що-небудь. Зачепить [Синявін] конем базарного роззяву - той смачно вилається (Ле, Міжгір'я, 1953, 69); Довкола.. стояв натовп: вуличні роззяви (Смолич, Реве та стогне.., 1960, 532).
4. Вайлувата, неповоротка людина. І попустила ж гемонська сила, щоб його Палазя та закохалася в роззяву! Себто, не в роззяву, звичайно, а в парубка (Ю. Янов., II, 1954, 189).
5. Недбала у справах людина. Де що роблю, там і покину. Про завтрашній день не дбаю. Така вже вдалась.. роззява (Барв., Опов.., 1902, 365).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | роззява | роззяви |
Родовий | роззяви | роззяв |
Давальний | роззяві | роззявам |
Знахідний | роззяву | роззяв |
Орудний | роззявою | роззявами |
Місцевий | на/у роззяві | на/у роззявах |
Кличний | роззяво | роззяви |