ремісниця
РЕМІСНИЦЯ, і, ж. Жін. до ремісник 1, 3. - Мені б якраз бути модисткою, ремісницею, - заговорила вона, зашпилюючи мені блузу на плечах, - ось дивіться, як я вам до ладу поправила (Л. Укр., III, 1952, 601); Ось фанерними листами Обшиває кают борти Загрубілими руками Ремісниця із Воркути (Забашта, Нові береги, 1950, 23).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | ремісниця | ремісниці |
Родовий | ремісниці | ремісниць |
Давальний | ремісниці | ремісницям |
Знахідний | ремісницю | ремісниць |
Орудний | ремісницею | ремісницями |
Місцевий | на/у ремісниці | на/у ремісницях |
Кличний | реміснице | ремісниці |