прочиняти
ПРОЧИНЯТИ, яю, яєш, недок., ПРОЧИНИТИ, чиню, чиниш, док., перех . 1. Відчиняти трохи, не зовсім. Стара їмость [попадя] входила пару разів, тихо, тихесенько прочиняючи двері (Хотк., II, 1966, 132); Круть несміливо прочиняє двері, заглядає. Не зразу наважується ввійти (Підс., Жарти.., 1968, 44); Тихо, щоб нікого не збудити, увійшла Соня в свою хату. Тихенько прочинила в городчик маленьке віконце (Вас., II, 1959, 197); Василько потихеньку відсунув засувець на бокових дверцятах, трошки прочинив їх (Панч, Гарні хлопці, 1959, 156).
2. розм . Те саме, що розчиняти1 1. - Двері ширшенько прочиняє [лакей], щоб не зачепився, буває, пан (Гр., I, 1963, 468); Есесівський офіцер .. відсуває вартового і поштовхом ноги прочиняє двері (Ю. Янов., І, 1954, 211); Жінки прочинили в кухні двері навстіж, бо там від печі з короваєм дихала страшенна задуха (Смолич, Мир.., 1958, 41).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | прочиняю | прочиняємо |
2 особа | прочиняєш | прочиняєте |
3 особа | прочиняє | прочиняють |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | прочинятиму | прочинятимемо |
2 особа | прочинятимеш | прочинятимете |
3 особа | прочинятиме | прочинятимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | прочиняв | прочиняли |
Жіночий рід | прочиняла | |
Середній рід | прочиняло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | прочиняймо | |
2 особа | прочиняй | прочиняйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | прочиняючи | |
Минулий час | прочинявши |