прохуркотіти
ПРОХУРКОТІТИ, тить, док., розм . 1. Док. до хуркотіти. Звилась з окопів ракета, прохуркотіла над ними, потріскуючи й розсипаючи сліпучі бризки (Кучер, Чорноморці, 1948, 146).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | прохуркочу | прохуркотимо |
2 особа | прохуркотиш | прохуркотите |
3 особа | прохуркотить | прохуркотять |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | прохуркотів | прохуркотіли |
Жіночий рід | прохуркотіла | |
Середній рід | прохуркотіло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | прохуркотімо | |
2 особа | прохуркоти | прохуркотіть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | прохуркотівши |