простацтво
ПРОСТАЦТВО, а, с., розм. 1. Властивість за знач. простацький. Усі приняли [сприйняли] сю вихідку [вихватку] старого попа за знак простацтва, притупленого почуття делікатності (Фр., VII, 1951, 112); Не знявши капелюха з голови, міцно потиснув [канадець] Олені руку й з першого слова почав нарікати на сільські взаємини, на свою самотність, на простацтво тутешніх людей (Вільде, Сестри.., 1958, 8).
2. збірн. Прості, непривілейованого стану люди. Далі від шляху по різних місцях оселилось простацтво (Зеров, Вибр., 1966, 304).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | простацтво | простацтва |
Родовий | простацтва | простацтв |
Давальний | простацтву | простацтвам |
Знахідний | простацтво | простацтва |
Орудний | простацтвом | простацтвами |
Місцевий | на/у простацтві | на/у простацтвах |
Кличний | простацтво | простацтва |