примножувач
ПРИМНОЖУВАЧ, а, ч., книжн. Той, хто примножує, збагачує що-небудь. Не для красного слова мовиться: народ - творець історії. Він є таким насправді - в силу свого історичного покликання, свого буття, своєї ролі примножувача суспільних багатств і перетворювача суспільних відносин (Рад. Укр., 15.IV 1964, 1); Письменник [П. Панч] є глибоким знавцем української народно-поетичної творчості, невтомним примножувачем багатств рідної мови (Рад. літ-во, 7, 1966, 66).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | примножувач | примножувачі |
Родовий | примножувача | примножувачів |
Давальний | примножувачеві, примножувачу | примножувачам |
Знахідний | примножувача | примножувачів |
Орудний | примножувачем | примножувачами |
Місцевий | на/у примножувачі, примножувачу, примножувачеві | на/у примножувачах |
Кличний | примножувачу | примножувачі |