прибиток
ПРИБИТОК, тку, ч ., заст. Прибуток (у 4 знач.). Натуру мав він дуже бридку, Кривив душею для прибитку, Чужеє оддавав в печать (Котл., І, 1952, 138); Скаже Катря: «Нащо те кохання у світі?» А Маруся: «А коли серце кохає - як не кохати?» Катря собі: «Який прибиток з тих любощів, - чи ж варті?» (Вовчок, І, 1955, 229).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | прибиток | прибитки |
Родовий | прибитку | прибитків |
Давальний | прибиткові, прибитку | прибиткам |
Знахідний | прибиток | прибитки |
Орудний | прибитком | прибитками |
Місцевий | на/у прибитку | на/у прибитках |
Кличний | прибитку | прибитки |