потуречення
ПОТУРЕЧЕННЯ, ПОТУРЧЕННЯ, я, с. , заст. Дія за знач. потуречувати, потурчувати, потуречити, потурчити. - Віра православна далі не може терпіти, щоб її на католицтво обертали. Люди захищатимуться і від того католичення, як і від потуречення (Ле, Хмельницький, І, 1957, 65); Ще за часів Візантії грецьке духовенство по-варварському запроваджувало [в Болгарії] еллінізацію.. А потім - віки потурчення, коли стамбульський завойовник з дикою упертістю тягнув на аркані болгарський народ в ярмо ісламу (Вітч., 1, 1964, 174).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | потуречення | потуречення |
Родовий | потуречення | потуречень |
Давальний | потуреченню | потуреченням |
Знахідний | потуречення | потуречення |
Орудний | потуреченням | потуреченнями |
Місцевий | на/у потуреченні | на/у потуреченнях |
Кличний | потуречення | потуречення |