посоромитися
ПОСОРОМИТИСЯ, млюся, мишся; мн. посоромляться; док. Відчути сором за свої вчинки, поведінку тощо. [Явдоха:] За покійної неньки татко не так учащали до шиньку [шинку], все-таки інколи було і посоромляться матері (Кроп., II, 1958, 425); [Палажка:] Може, хоч чужих людей посоромиться [Іван] та віддасть те, що не прогайнував (Мирний, V, 1955, 252); // у сполуч. з інфін. Відчуваючи сором, не наважитися зробити що-небудь. Поцілувала [Олена] сонну дівчинку, що спала ближче до неї. Сина вона посоромилася цілувати, бо він уже був школярем (Тют., Вир, 1964, 25); - Батька рідного не посоромився одурити, - прошепотів Лук'ян, згадавши людські перекази про поліцая-сина (Гур., Новели, 1951, 37).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | посоромлюся | посоромимося |
2 особа | посоромишся | посоромитеся |
3 особа | посоромиться | посоромляться |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | посоромився | посоромилися |
Жіночий рід | посоромилася | |
Середній рід | посоромилося | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | посороммося | |
2 особа | посоромся | посоромтеся |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | посоромившись |