понаривати
ПОНАРИВАТИ1, аю, аєш, док., перех. Нарвати багато чого-небудь. Він зоставсь сам собі у хаті та й сумував, і журивсь, і з серця понаривав собі з голови волосся повні жмені... (Кв.-Осн., II, 1956, 209); Цілий човен водяних лілій понаривають [дівчата] і їдуть додому всі в білих вінках (Вишня, II, 1956, 248).
ПОНАРИВАТИ2, ає, док. Напухнувши й нагноївшись, утворитися (про багато наривів).
ПОНАРИВАТИ3, аю, аєш, док., перех., діал. Прикріпити ярма до дишлів. Хлопці встали, вози підмазали, нові ярма понаривали, сиві воли позапрягали (Сл. Гр.); // Запрягти у ярма багатьох (волів).
ПОНАРИВАТИ4, аю, аєш, док., перех. Вирити багато чого-небудь (ям, ровів і т. ін.); // Нарити багато куп землі, у багатьох місцях.
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | понариваю | понариваємо |
2 особа | понариваєш | понариваєте |
3 особа | понариває | понаривають |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | понаривав | понаривали |
Жіночий рід | понаривала | |
Середній рід | понаривало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | понариваймо | |
2 особа | понаривай | понаривайте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | понаривавши |